Так, біль – це він, а не вона…
І річ не в тому, що то – мова…
Ніяких втом, лише умови,
Що не образа - то стіна
На згадку спільний водограй
Лишиш, і знову – до шпаківні,
Та я собі удам все рівно,
Що то був рай,… та що за рай?
Пашіє сонце у очах …
Я так молив, я так молився,
І злив, і сам на себе злився,
Лиш тінь тримаючи в руках.
Я в тебе душу переклав,
Але його! щоразу очі…
Я забуваю, що я хочу,
І хто мене в тобі тримав.
Я б загубився у очах
Твоїх, щоб вічно там лишитись,
Аби щораз промінням литись
До рук, що на твоїх плечах.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О любви , которой нет , я грущу в тишине ... - Николай Зимин Прошлый декабрь на Донбассе , в моем городке , был очень теплым. Может быть, потому в душе такие чувства ?..
И весь день холодный дождь
По асфальту стучит .
Ты давно меня не ждешь .
Твое сердце молчит .
Тает мутно-белый снег
У стены на траве .
О любви,которой нет ,
Я грущу в тишине .
