Душой взываю: «Авва, Отче!»
К Престолу, в небо возношусь.
Открывший средь скорбей источник,
Мне дорог благодати вкус.
Избравший от созданья мира,
Привлекший милостью к Себе.
Не сотворю душе кумира.
Достойно правь в моей судьбе!
Сын
Подножие Креста простого;
Скрещение земных дорог.
Вот где смирения урок –
Здесь казнь была над Вечным Словом.
Любовь расторгла зла оковы.
Мой грех прощен, мне жизнь дана…
На солнце скорбном кровь видна,
А на земле – венец терновый.
Дух Святой
Ты прикоснулся нежно-нежно
Как ветерок весенний, свежий.
Незримо бурю укротил.
А мне так не хватало сил!
Таинственный и суверенный.
Я буду ожидать смиренно
Небесной милости поток…
Ты все преграды превозмог!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо за проникновенные строки,
с праздником "Троицы" Вас! Помогай Бог! Комментарий автора: Спасибо! Благодати и милости Вам от Господа!
женя блох
2010-05-24 13:07:46
Дорогой,брат.В Израиле этот праздник называют шавуот.Праздник плодородия.Дай Бог и тебе плодородия в твоем творчестве,во Славу Бога. Комментарий автора: Как всегда - Ваш отзыв - благословение для меня! Успехов и благословений Вам, Женя, в творчестве и в жизни!
Крылов
2010-05-24 22:43:22
Проникновенно... Комментарий автора: Олег, спасибо! Успехов в творчестве!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
